logo ГоловнаІсторії
Героїв
Благодійний
Аукціон
Контакти
БАБСЬКИЙ СЕРГІЙ 

 

ВІК: 33 роки

МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: м.Коростень, Житомирська область

СЛУЖИВ: 95-та Житомирська аеромобільна бригада, молодший лейтенант



 

ЙОГО ІСТОРІЯ:

«Я закінчив військову кафедру, коли вчився в Житомирському державному технологічному університеті, де здобув спеціальність «гірничий інженер». 

Потай від рідних пішов добровольцем до армії. Коли загострилася ситуація з Кримом, я пішов до військкомату і повідомив, що хотів би записатися добровольцем. Через кілька днів мені прийшла повістка на навчальні збори в місті Житомир в 95-ту аеромобільну бригаду. На початку квітня ми поїхали на полігон під Миколаєвом, потім на період близько місяця ми затрималися в Донецькій області в тимчасовому розташуванні нашого підрозділу, неподалік від Слов'янська. 
Наші основні завдання включали супровід конвоїв і прикриття та охорону рот забезпечення: підвозу води і продуктів. Через деякий час нас перевели до Антитерористичного центру у м.Ізюм Харківської області. Там ми практично щодня виконували завдання по конвою наших підрозділів — підвезення боєприпасів, води і продовольства та техніки на блок-пости та інші місця. 
Бувало, що коли ми приїжджали на блок-пости, їх обстрілювали з мінометів в районі Слов'янська. Під час мінометного обстрілу спочатку чути вдалині постріл, потім свист і вибух від снаряда, що розірвався. 
Я їздив в бронетранспортері, був командиром машини. Екіпаж машини з водієм включав кулеметника, мене і ще семеро людей. Так ми водили ці колони, кілька разів потрапляли в засідки. 
Що таке потрапити в засідку: ти їдеш по дорозі, машину починають обстрілювати, а ти навіть не бачиш, звідки по тобі стріляють. 

Перший раз ми проїхали через засідку, але поранило водіїв тих машин, які ми охороняли. Проте, нам вдалося успішно дістатися місця призначення. 

Коли мене поранили ми теж супроводжували техніку, відправлялися на виконання деяких робіт. Я пам'ятаю, що переглядав дорогу, бо ми якраз рухалися через те місце, де на нас вже нападали. Я не бачив нікого з тих, хто напав на нас. Це сталося 13 червня 2014 в Донецькій області. 

Ми йшли першими, по нашій машині був здійснений обстріл з гранатомета, я пам'ятаю тільки вибух і полум'я. Всі сім бійців екіпажу перебували в машині. Наш водій звернув убік, інша частина колони успішно проскочила. Уже тоді наша машина горіла, водій звернув в лісосмугу, потім зупинився. Ми намагалися погасить вогонь на собі, тому що вся кабіна була охоплена полум'ям. Ми всі відчували, бачили, були при свідомості. 

У якийсь момент я вже думав, що не виберуся звідти живим. А потім перед моїми очима з'явилися особи дружини і дітей, у мене їх двоє. Це мені додало сил, і я продовжив себе гасити — хлопав по полум'ю руками. Я був у бронежилеті і в шоломі. Потім мій товариш-кулеметник витягнув мене і водія з боку сидіння. Його звали Сергій, я не пам'ятаю його прізвище, молодець-хлопець. 

Я говорив з ним по телефону, просив: давай напишемо про тебе, щоб тебе до якоїсь нагороди представили, бо ти витягнув з палаючої машини двох людей при тому, що сам був поранений. Але він не хоче, соромиться. Молодець хлопець, йому велике спасибі. 

Постраждали тільки троє: водій сильно обгорів, я і кулеметник. А з рештою хлопців все нормально, ніхто з них не потрапив у госпіталь. Потім нас винесли, поклали біля БТРа, зробили знеболюючі уколи, які у нас були з собою. Хтось із хлопців віддав мені свій шприц-тюбик, бо мій згорів разом з рукавом, водієві теж вкололи. 

Я своїх хлопців відразу не відпускав, щоб вони могли покликати нам на допомогу, побоюючись, що супротивник вистрілить із засідки. Я дав їм команду спочатку зайняти оборону по колу на всякий випадок. 

Вони постояли хвилин двадцять, потім, судячи по звуку, приїхала наша техніка і вже тоді я послав одного бійця, щоб він стояв біля дороги. Там недалеко був розташований блок-пост, приблизно через час нас забрали наші хлопці. 

Потім нас довезли в новому БТРі, в 4-ці - там місця більше, в м.Ізюм, там перенесли в машину швидкої допомоги мене, кулеметника і водія. Що відбувалося далі, я дуже смутно пам'ятаю, бо кололи знеболювальне. Здається, мене прийняли до лікарні в Ізюмі, потім направили до Харкова на машині. Я пробув у опіковому центрі в Харкові, потім мене і ще кількох людей літаком переправили сюди, до Київського військового госпіталю. І вже більше місяця я проходжу лікування тут».



  ДІАГНОЗ:
Комбінована травма, опік полум’ям 35%(25%) ІІ – ІІІ ст., голови, шиї, верхніх та нижніх кінцівок, лівої лопатки та крижі, опік верхніх дихальних шляхів. Опікова хвороба в стадії септико-токсимії, опік очей ІІ – ІІІ ст. Проникаюче осколочне поранення лівого ока, стороннє тіло лівого ока, стан після етапних некректомій, ауто-; ксено пластик опікових ран; стан після ПХО рани лівого ока.

ДОПОМОГА КОШТАМИ: 
Рахунок Приватбанку 5168-7420-1356-6082 на ім'я Бабська Оксана Вікторівна (дружина)

розрахунковий рахунок (безготівковий розрахунок):
код банку 14360570,  
рахунок 29244825509100
 МФО 305299 ідентифікаційний код 2961814685

 

 


Історію записала Лариса Мудрак